У дискусії зі знайомими про «Справу Василя Стуса» часто доводилося чути – «чорний піар також піар». Але, як на мене, варто не плутати чорний піар та ефект Стрейзанд.
Ефект Стрейзанд полягає в тому, що щось, що намагаються заборонити – з часом може отримати надвисоку популярність. Він носить таку назву, бо у далекому 2003 Барбара Стрейзанд спробувала засудити фотографа за фото її маєтку. І якщо до судових розбірок це фото завантажили 6 разів (враховуючи адвокатів пані Барбари), то її позов призвів до 420 000 переглядів протягом місяця.
Зі «Справою Василя Стуса» виявилася аналогічна ситуація, і ви прекрасно знаєте цю історію. Бо треба визнати, що Медведчук прославив книгу так, як би Кіпіані самотужки не зміг, і можливо вперше зробив добру справу для України, хоч і намагався заподіяти зло.
То чому я проти того, щоб це приводили у якості ілюстрації чорного піару? Бо справжній чорний піар рідко призводить до позитивних наслідків, і якщо він робиться грамотно, то «відмитися» від нього важко. Це можуть бути підставні фото, де в суп вашого ресторану кидають таргана, щоб потім вас очорнити. Це відгуки на Гугл-бізнесі, які своєю масовістю призводять до рейтингу 1 з 5, через що багато людей до вас не ризикнуть прийти. Це масові публікації у ЗМІ, які важко перебити вашими бюджетами, і якщо ви навіть намагаєтеся вступити у гонку озброєнь, то в кінці залишаєтеся з порожніми кишенями, сіпаючимся оком та ще більшим розголосом обвинувачень у вашу сторону.
Найбільш насичені проекти на чорний піар – політичні, хоча і в комерції не без них. І позитивні наслідки в таких ситуаціях там були тільки коли ворог був, вибачте, слабеньким на розум, наче голуб. Коли люди читали і реготали з тієї нісенітниці, яку написав конкурент – знаєте, типу тих постів від бойовиків, що над Донбасом пролітав авіаносець.
В інших випадках – ні, дякую, нам такого щастя не треба.
Так, люди справді забудуть про цей «викид» від конкурента і дуже швидко, але забуваючи певні деталі – у нас залишається емоція, яка «чіпляється» до бренду. І тому таке інфантильне та легковажне ставлення до чорного піару може призвести до незворотних наслідків. Як казав Вінстон Черчилль: «Брехня встигає обійти півсвіту, поки правда одягає штани».
І все буде добре
Дякую за увагу
Цікавить консультація по маркетингу?
