- Підпишись
- –

Тільки вперед
Ніч

День

Ніч

День

© 2021, Осколова Тетяна
Всі права захищені.

Привіт! Мене звати Тетяна.

Я створила блог про зради та перемоги маркетингу в Україні.
Мій блог має три головні цінності. Я пишу:
1. Унікальні тексти.
2. Правду (най іноді суб`єктивну).
3. Українською мовою.

Останні статті

Особисте

4 хв читання

Автор: Тетяна Осколова

26 Лютого, 2022

Як допомогти Україні прям зараз?

Немає часу нічого пояснювати. Останні пів року життя кардинально змінилися і я...

Прочитати

Дизайн Маркетинг Поведінкова психологія Соцмережі

6 хв читання

Автор: Тетяна Осколова

26 Вересня, 2021

Позитивне підкріплення в соцмережах або як соцмережі викликають залежність

Я досить часто чула цитату: «If you’re not paying for the product,...

Прочитати

Маркетинг Поведінкова психологія

6 хв читання

Автор: Тетяна Осколова

12 Вересня, 2021

Секс продає?

Як ви вже, певно, знаєте, цього тижня Верховна Рада ухвалила законопроект, який...

Прочитати

Маркетинг Новини маркетингу Соцмережі

16 хв читання

Автор: Тетяна Осколова

4 Серпня, 2021

Дайджест новин про маркетинг #7

Тепер всі користувачі до 16 років за замовчуванням отримають закритий акаунт (переглядати...

Прочитати

Читати всі

Не пропусти нові корисності

Підписуйся на Телеграм

Підписатися

Мій особистий Інстаграм: про роботу, маркетинг, подорожі, життя та все, що спаде на думку

Познайомимося?

tetiana.marketing

Що не так з жартом про "б@мбі

Що не так з жартом про "б@мбіть Донбас"?

"Дiйовi особи:
Моя утома.
Ниви у червнi.
Сонце.
Три бiлих вiвчарки.
Зозуля.
Жайворонки.
Залiзна рука города.
Людське горе."

Intermezzo.

Вид на гору Високу 💛💙

Вид на гору Високу 💛💙

Нічні Карпати. Жовтень 2022

Нічні Карпати. Жовтень 2022

Ватра. Ґорґани. Жовтень 2022

Ватра. Ґорґани. Жовтень 2022

Instagram post 17974659646706919

Instagram post 17974659646706919

Instagram post 17924301059395565

Instagram post 17924301059395565

Більше 7 років тому, завдяки

Більше 7 років тому, завдяки моїм батькам, ми вивезли цю вишиванку через блокпости ДНР. І вірю, що колись вона ще повернеться на Донеччину.

Більше 8 років, як слово "незалежність" набуло нових змістів для мене. І я вірю, що кожен матиме змогу повернутися до себе додому.

Зі святом ❤️

Instagram post 17973920365672498

Instagram post 17973920365672498

Всіх на фронт! День у день ч

Всіх на фронт!

День у день читаю коментарі, кого варто відправляти на фронт. Будь-якого продажного депутата, будь-яку потвору, яка порушила закон чи "злила" наші території, будь-якого наркомана і алкоголіка.

Я мовчу про те, що відправляти на нульовку всіх дегенератів – це принизливо для ЗСУ і дуже... совково? Але як можна не усвідомлювати, що одна безпринципна та дурна людина – небезпечна і може загубити життя сотень реальних героїв, професіоналів своєї справи та патріотів рідної країни. Та і взагалі. Яким чином всі ті, хто жертвував інтересами суспільними заради шкурних весь цей час – "виправляться" за рахунок передової і різко стануть героями? Навіщо нашій армії аватари, зрадники та дурники, якщо ми типу тут зібрались перемагати?

Окремо мене тішать жінки, які вважають, що "не мужик, якщо не служив" і "всіх чоловіків на фронт!". Зазвичай вони самі відсиджуються закордоном з перших днів повномасштабного вторгнення і звідти поливають брудом всіх тих хлопців, які ще не на фронті. І не дай боже дізнатися, що представник чоловічої статі з початку війни не повернувся до України захищати свою державу. Починається істерія.

І тут найцікавіше. Якщо питати експерток, а чи повернуться вони у жовтні, щоб стати на облік, то весь ентузіазм і гарячі промови про патріотизм затихають. Як кажуть: "А что случилось?"

Хоча, як на мене, якщо жінка не вагітна і не має дитини, якщо ми говоримо про боротьбу за рівність і прогресивні цінності, то аналогічні умови та обмеження на час військового стану, як і у чоловіків – цілком логічне та виправдане рішення. Чим ми гірші? Фемінізм відстоюють же не тільки заради рівних заробітних плат.

Мені подобається цитата Жадана:

"вся твоя свобода
складається з меж"

Рівність – це не тільки преференції, але і обмеження.

Ну і останнє. Я відкрию, напевно, секрет, але наважитися на високоймовірну смерть страшно. І прокидатися від вибухів страшно. І прощатися на передовій із життям по п'ять разів на день страшно. І страшно – це норма. Тому раджу кожного разу, коли хочеться написати "його треба на фронт" взяти і піти самому/самій. Може там, під обстрілами, трохи зменшиться бажання вирішувати в інтернетах за інших, що їм робити зі своїм життям

Instagram post 18223620379144175

Instagram post 18223620379144175

Тепер у нас змінилася адрес

Тепер у нас змінилася адреса офісу. Шукайте нас на Чкалова. Позаду лишилося 4,5 роки та 300 квадратів спогадів. Більше того, це не останній переїзд, який на нас чекає протягом року.

В умовах війни починаєш цінувати дрібниці і простіше ставитися до труднощів. Ми живі, ми вберегли та, навіть, розширюємо команду, не перестаємо мріяти і ставити амбітні цілі. І це в умовах, коли здається, що світ котиться у прірву і плани беззмістовно будувати навіть на вечір.

У моменти безсилля – ти заходиш в офіс, бачиш знайомі обличчя і мимоволі усміхаєшся. Бо все буде добре. Бо з такою командою інакше бути не може ❤️

@leadline.it @leadmarketing.agency

Краще пізно, ніж ніколи.

Впевнена, що на перебіг подій на фронті значно впливає програш в інформаційній та культурній війні. Саме тому маємо колаборантів, вату, непорозуміння між собою та розділення на "східняків" і "бандерівців".

Для мене @mykolaichukcentre вже став знаковим місцем, де можна познайомитися ближче з українським мистецтвом та саморефлексувати.

І, однозначно, фестиваль українського кіно @mykolaichuk.open – це не просто спосіб відволіктися, а можливість підтримати власну культуру, яка всі ці роки робила надзвичайно якісний продукт, зверталася до нас, кричала про проблеми, попри майже повну відсутність нашого, як українського глядача, інтересу до неї. А якщо немає інтересу – немає фінансування, немає фінансування – немає розвитку, немає розвитку – і ось ми вже малороси, які гідні лише другорядних акторських ролей карикатурних образів хохлів. А звідти вже втрата культурної свідомості і знецінення самих себе, як нації.

Однозначно моїм фаворитом став фільм "Будинок Слово. Нескінченний роман", який, по-перше, є однією з найкращих кінострічок, яку я бачила, а, по-друге, необхідний для показу в кожній українській школі. Як би змінилося наше сприйняття літератури і історії, під яким кутом ми би дивилися на всі події, що мали та маємо, якщо би кожен в Україні відкрив для себе цей фільм. Просто 💔

Дякую @gladushevskyy та команді за неймовірну організацію!

Мій дім шрьодінгера
І мертвий, і живий
І не народжений для земляків моїх.
Про який в Україні і не в Україні
Ми згадувати не смієм.

Тебе чомусь всі звільняють, та ніхто не хоче звільняти.
Ніхто не хоче любити.
Або пам'ятати.

Лише забувають. Наче ти нам ніхто.
Наче у нас з тобою нічого не було.
І не буде. В майбутньому.
В перспективі.
Її демонтували біля театру і поставили тобі на могилу.

І поклали на неї троянди. Парну кількість – мільйони
Наче за цими чагарниками можна сховати горе
У цнотливих пелюстках, у шипах, у стеблі
Наче у цьому ароматі забуваєш про смерті

Або про все те, що робило тебе щасливим
І більше не буде.
Бо ти всюди чужий. Дикий звір. А скрізь дуже правильні люди.

І сотні разів на день біполярочка криє
Коли досить вже жертв, але тобі все ще ниє
Що ти не повернешся у місто першого кохання
І перших найгарніших заходів сонця. І найгарніших останніх.

В знесилене, зневоднене місто,
Де кров змішали з вугіллям
Де, вибачте, але не смішні жарти про триста,
Бо це кількість снарядів за день.
А коли страшно – втрачаються рими,

Розчиняється ритм над градами, під салютами.
Можливо, нас справді всі кинули, але кого ї*е твоя і моя думка.
Кого насправді хвилює, що у мене немає дому
Чому кожен рік на репіті у світу "ніколи знову"

А воно знову.
І знову.
І знову. З колиски цивілізацій.
Сила не в правді. Інакше чому у нашій історії купу порожніх абзаців,
Багато болю, невинної крові, безкарного зла і зради.

Ти поклич, коли можна додому. А до того давай будем мовчати.

.

#донецьк #донецк #віршіукраїнською

Відчепіться від російськом

Відчепіться від російськомовних українців, якщо хочете, щоб вони говорили українською.

Ще у 2014-му, коли я переїхала в Чернівці з Донецьку, я вирішила почати спілкуватися українською у побуті. І якщо патріотично налаштовані російськомовні мене підтримували, то з багатьма (не усіма) україномовними були проблеми.

У Львові я почула "краще говори своєю (!) російською, ніж будеш нашу мову паплюжити". Мені казали, що я говорю неправильно, що у мене дивно змінюється голос, що мова надто літературна і так не говорять, тощо. І відмовляли мене переходити з языка на мову тільки україномовні. Я досі цього не розумію. У результаті я викреслила українську з побуту не на один рік до кращих часів. І використовувала її лише під робочі завдання. Згодом я все одно перейшла, не без підтримки у тому числі, україномовних друзів, але відкинуло мене це сильно.

Люди, які зараз їдуть зі східних регіонів дійсно хвилюються, що їх будуть не сприймати через російську. Або через недостатньо чисту українську. І коли вони, жодного разу не побувавши на заході України, себе переконували, що українці – людяні, розуміючі, емпатичні, всі мовні конфлікти надумані кремлем, а їм починають хамити та кричати за зраду... Як це вмотивує вивчати українську?

Перше враження про мову дуже важливе. Хто саме, якими саме словами і що намагався донести тобі нею вперше. Якщо це будуть добрі люди, які транслюватимуть турботу і любов, то тобі просто захочеться стати частиною прекрасного. Якщо після всіх бомбардувань і нещасть тобі прилітає ще і за те, якою мовою ти говориш, якщо українська використовується, щоб змішати тебе з брудом, якщо її пхають у тебе силоміць під страхом осуду – ти її не полюбиш. Можливо, зненавидиш.

Якщо ви думаєте, що росія напала через російськомовних, то просто погано вчили історію. Подивіться статтю на Вікіпедії про військові конфлікти москви і спробуйте порахувати, скільки з тих країн були дійсно російськомовними.

Так вже вийшло, що українізації в окремих регіонах влада, м'яко кажучи, не сприяла ніколи. Але якщо нам хочеться, щоб Україна була цілісною, щоб ми подолали цей поділ на Схід і Захід – треба просто залишатися людьми. І ви здивуєтеся, як швидко всі перейдуть на українську.

Які ж всі неймовірно гарні сьогодні на вулицях міста 💛💙
Вітаю з найбільш естетичним святом року! Не опускаємо руки і віримо один у одного.

#деньвишиванки

Моя реальність відрізнялас

Моя реальність відрізнялась від твоєї
Твоя була ні крапельки не схожа
І через це між нами огорожа
Від дна Дніпра до Бурдж-Халіфа стелі.

Одним проспектом наче ми гуляли
І бачили ми ті самі події
Та різні ракурси, оточення, надії,
І різні ЗМІ, які тоді читали.

Саме тому слова твої пророчі
Ніколи не дізнаємось ми правди
Якщо і ми німі, кого тоді питати
Якщо і ми сліпі, кому відкриють очі

Хтось має окривавлені ідеї,
Їх вчавлює у мозок танком, градом
А потім ми тупим, бездушним стадом
Перед своїми ж риємо траншеї

З нас кожен у своєму задзеркаллі,
Що вилито з сюжетів й дефініцій
І різне все – від влади до амбіцій
І схоже все – наш край із болю й сталі.

Так, що було з Донбасом або з нами
Не зможемо дізнатися ніколи

Тому коли загоються розколи
І в голові розсіються тумани
Холол та сєпар попри недовіру
Зберуться знов на кухні з м'ятним чаєм
І крізь образи, ярлики й печалі
Впізнають один в одному...
Людину.

Сьогодні у днр святкують день республіки. Святкують "офіційні" 8 років, як у нас відібрали дім – силами рф, за підтримки привидів срср у мізках людей. 8 років, як недолюди створили недодержаву ціною тисяч життів та мільйонів зламаних доль. Без надії сподіваюся, що колись ще повернуся додому.

#донбасс

Обережно! Непопулярні думки про Донбас від донецької бандерівки у каруселі 👉

#моявійна

Мой первый стих за 8 лет. Пос

Мой первый стих за 8 лет. Посвящается россиянам.

Что ж вы сделали, люди глупые,
Засеваете землю трупами,
Забиваете уши гнилью вы,
Пропаганде кричите "Ура".

Что ж вы сделали, люди-изверги
Сыновей вам дороже призраки –
Призрак Геббельса, призрак Сталина
И за десять рублей колбаса.

Что ж ты жалкий такой, человечишка,
Положи в свой карман теперь семечки.
Пусть подсолнух растет, чтобы пользы
Мир дождался хоть раз от тебя.

Вас за "миру мир" бьют дубинками,
Ваша жизнь – телевизор с бутылками.
Жалко буквой Z не затрешь тот факт,
Что вокруг нищета и тоска.

Сплошь агенты, нацисты с пендосами,
И былое величие просрано
И проблема – не будет Макдональдса!
А не то, что горят города.

Нас всего лишь бомбят тут ракетами
Те, кто ждал, что мы встретим с букетами.
Мы всего лишь хороним детей своих,
А у вас там паденье рубля.

8 лет, кстати, где же вы были?
Когда также Донбасс вы бомбили,
Убивая нас и снося дома.
По причине чего? Языка?

Что же так, вызволители мамкины?
Почему вы горите под танками?
Почему же хохлов так не радует,
Что вы смерть принесли нам сюда?

Выбор вам сейчас предстоит простой.
Вниз под землю в ад или в ад домой.
И уж точно здесь не останетесь.
Украина – не для раба.

Вы расходники своего царя,
У нас воины и своя земля.
И мы стали сильнее, спасибо вам.
Слава нації. Смерть ворогам.

#нетвойне #z #ихтамнет

Load More... Follow on Instagram

Щоб не пропустити корисності, підпишись на

Телеграм канал

error: Контент захищено, бо погані люди крали статті :(